Пам’яті хорольця, наймолодшого лауреата малої шевченківської премії Олеся Ульяненка

 Полтавщина і хорольський край здавна дарувала Україні й світові видатних людей, творчих, неординарних особистостей.

 Змалечку, черпаючи й наповнюючи духовністю свій внутрішній світ кращими зразками класичної та зарубіжної літератури, вони здіймалися до довершеності у тих мистецьких справах, які обирали власним життям.

 Одним із них був і завжди залишиться у нашій пам’яті Олесь Ульяненко.

 Саме за цим псевонімом його знає літературний світ.

 За спогадами його матері, Катерини Василівни, у дитинстві він дуже любив читати, а у першому класі написав свій перший прозовий твір.

 Із листочків зробив блокнот і власноруч переплів його, щоб було схоже на книжечку.

 Назвав романом «Пригоди Кривунджі», а на обкладинці намалював козака із шаблею - символу одвічного героя українського народу, який воював за перемогу правди та справедливості.

 У подальшому доля й проведення дарувало юному Олесю чимало випробувань та різностороннього життєвого досвіду.

 Та, попри все, література стала для нього тим фундаментом, способом реалізації власного духовного світу, які утілювалися у романах та оповіданнях, повістях чи нарисах.

 Проте велику славу йому приніс, через два роки після визначення його лауреат премії «Благовість», роман «Сталінка».

 Він став переможцем всеукраїнського конкурсу прозових творів, а його автор - наймолодшим за всю історію незалежної України лауреатом державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

 На той час Олесю виповнилося 34 років.

 «У битві за право бути собою скоротечно промайнули його 48 років земного життя Олеся Ульяненка», - саме цими словами відкрили захід-спогад, приурочений відкриттю його меморіальної дошки сучасному класику української літератури його ведучі, Оксана Левіна, Ірина Редька, Олена Радченко.

 Почесне право відкрити меморіал земляку було надано разом з його рідними, двоюрідній сестрі Тамілі Олексієнко та братам, Валерію Усенку та Анатолієві Лісовому, другові і кінорежисеру Володимиру Тихому, керівникам району та міста - головам Хорольської райдержадміністрації Ларисі Звірко, районної ради Вірі Мартюк, міському голові Сергію Волошину.

 Вшанували світлу пам'ять творця прозового слова Олеся Ульяненка хвилиною мовчання.

 Упродовж заходу присвяти йому, як письменнику, людині, близьким та рідним, висловили керівники району.

 Зі спогадами про свого друга юності перед присутніми, жителями, які його добре знали і поважали, виступив Микола Холоша - поет і виконавець, кінорежисер Володимир Тихий - автор документального фільму «Олесь Ульяненко без цензури», який наразі знімається. На вшанування його пам’яті він приїздив на батьківщину письменника із знімальною групою й звернувся до присутніх та тих, хто його знав, поділитися спогадами про нього.

 Ведучі, озвучуючи факти біографії відомого земляка у різні періоду його життя, з гордістю озвучили його творчий спадок сучасникам та нащадкам.

 А це, два романи, одинадцять повістей, два кіносценарії, безліч оповідань, есе та чимало нарисів різної тематики. З віршованими присвятами виступили учень Хорольської гімназії Микола Левін та бібліотекар районної бібліотеки Світлана Сєннікова. Присвятою для друга прозвучала авторська пісня у виконанні Миколи Холоші.

 Від Володимира Олійника прозвучала пісня «Хорол», на слова його першої учительки української мови та літератури Ніни Василівни Циби