Як примусово зняти особу з реєстрації у своїй квартирі, якщо вона не є власником і не проживає там.

 

 Досить часто у громадян виникає питання як примусово зняти особу із реєстрації у своїй квартирі якщо вона не є власником і не проживає там, оскільки дана обставина позбавляє їх права на отримання субсидії, а добровільно знятися із місця реєстрації особа не бажає або немає можливості, оскільки проживає в іншій країні.

 Так, статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

 Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

 Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

 Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння чи користування.

 Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.  Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

 способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення;  

суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.  Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, та відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

 Згідно зі ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.  Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

 Відтак, якщо реєстрація місця проживання іншої особи у житлі власника здійснює перешкоди у вільному володінні, розпорядженні та користуванні своїм житлом, він має право звернутися до суду із позовною заявою про усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

 Нагадуємо, що отримати безоплатну юридичну консультацію можна у Хорольському бюро правової допомоги за адресою: місто Хорол, вул. Незалежності, 78А, тел. (05362) 33-2-20, 0-800-213-103 (гаряча лінія, безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів).

 

Начальник бюро Ю.В. Барило

Дострокове розірвання договору оренди землі за згодою сторін.

 

 Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

 У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

 Однією з найпоширеніших підстав розірвання договору оренди земельної ділянки є заборгованість з орендної плати. За змістом статей 1,13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

 Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність або відсутність заборгованості із земельного податку та оренди землі.

 Відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 Земельного Кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

 Слід зазначити, що норми статті 24 та статті 25 Закону України "Про оренду землі" не містять у собі вимоги щодо систематичної несплати орендної плати, а договір оренди земельної ділянки може бути розірваний на вимогу однієї із сторін в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених нормами цих статей.  Таким чином, щодо одних і тих же правовідносин можна застосовувати різні норми матеріального права, що на практиці викликало безліч питань.

 Ясність щодо правильного правозастосування була внесена після прийняття Верховним Судом України Постанови від 12 грудня 2012 року №6-146 цс 12. При цьому, частиною 3 статті 31 Закону України “Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін або ж на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

 Майте на увазі! Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

 Дострокове розірвання договору оренди землі за рішенням суду Слід зважати, що підставою для судового рішення про дострокове розірвання договору оренди землі є невиконання умов договору та порушення норм чинного законодавства України.

 Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

 Іншою, досить поширеною підставою для розірвання договорів оренди є розірвання договору оренди земельної ділянки шляхом визначення договору недійсним.

 Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного позову до суду із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.

 Як правило, найпоширенішими випадками визначення договору недійсним є те, що у договорах оренди земельних ділянок відсутні істотні умови, що передбачені ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".  Наприклад, у договорах оренди земельних ділянок відсутні істотні умови, зокрема: порядок внесення орендної плати, умови збереження стану об'єкта, умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права орендної земельної ділянки.

 Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визначення договору не дійсним у розумінні частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі".

 Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови, після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами статті 15 Закону України "Про оренду землі".

 Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 6 лютого 2012 року у справі №6-104ц11.

 Підстави для дострокового розірвання договору оренди землі .

 Підставами для дострокового розірвання договору оренди землі можуть бути: якщо ініціатором витупає власник земельної ділянки (орендодавець) - нецільове використання земельної ділянки, несплата орендної плати, екологічна шкода ділянці від діяльності орендаря, її забруднення та забур’янення тощо, якщо ініціатором виступає орендар - створення перешкод орендареві у користуванні земельною ділянкою тощо.

 Зверніть увагу!

 Факт розірвання договору оренди землі необхідно зареєструвати.

 Порядок реєстрації такий же, як і для реєстрації самого договору оренди землі.

 Нагадуємо, що отримати безоплатну юридичну консультацію можна у Хорольському бюро правової допомоги за адресою: місто Хорол, вул. Незалежності, 78А, тел. (05362) 33-2-20, 0-800-213-103 (гаряча лінія, безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів).

Керівник бюро Ю.В. Барило

Міську/сільську раду через суд можна зобов'язати виділити земельну ділянку учаснику АТО.

 

 Учасник бойових дій у квітні 2016 року звернувся до Хорольської міської ради із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

 Хорольська міськрада обмежилась відповіддю про те, що земля, яку прохає заявник, ще не повернута у комунальну власність попереднім орендарем.

 У вересні місяці учасник АТО звернувся повторно.

 На заяву він отримав відповідь аналогічну попередній.

 У червні місяці він подав звернення втретє.

 Заяву знову не розглянули на сесії, надавши таку саму відписку.

 Учасник АТО змушений був звернутись до Хорольського бюро правової допомоги для складення позову та представництва його інтересів у суді.

 Поданий адвокатом Жанною Чубенко позов суд задовільнив: визнав бездіяльність Хорольської міської ради неправомірною та зобов'язав розглянути заяву на сесії. У своєму рішенні (справа №548/1062/17 від 05.09.2017) суд вказав, що міська рада через неправомірну бездіяльність порушила порядок розгляду заяв позивача.

 Жодна із заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не була розглянута у місячний строк (як цього вимагає ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

 Не було прийняте рішення про задоволення чи про відмову у задоволенні вимог заявника, із посиланням на підстави такої відмови.

 Натомість орган місцевого самоврядування обмежився лише відповіддю за підписом міського голови, при тому, що вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність фізичних осіб належить до виключної компетенції міської ради, а не до повноважень міського голови.

 Окрім того, направлені міською радою листи не містять чіткої відповіді на прохання позивача: йому не відмовлено у задоволенні вимог, але, в той же час, і не надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.  Суд акцентував увагу, що “вказівка у листах на те, що неможливо задовольнити прохання позивача у зв'язку із тим, що орендар не передав земельну ділянку міській раді, і, відповідно,не припинив право оренди на неї, є неправомірним обгрунтуванням.

 Виконання рішення в частині передачі орендарем земельної ділянки орендодавцю через підписання акту приймання-передачі та в частині припинення права оренди в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно потребує вчинення учасниками договірних відносин, у тому числі орендодавцем, Хорольською міською радою, вольових активних дій!”

 Не вжиття посадовими особами міської ради таких дій створило перешкоди для задоволення вимог позивача.

 Подібне рішення прийняв Великобагачанський міськрайонний суд Полтавської області (справа №525/397/16-а від 02.07.2016).

 На відміну від попередньої ситуації, де заява взагалі не розглядалась, в даному випадку учасник АТО за результатом розгляду поданої ним заяви незаконно отримав від сільради рішення сесії про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

 Сільрада мотивувала своє рішення обмеженістю земельного ресурсу та відсутністю в учасника АТО реєстрації на території сільської ради.

 Розглядаючи заяву суд прийняв до уваги наступне: учасник АТО додав до заяви в сільську раду довідку про участь в АТО, копію посвідчення УБД, довідку про відсутність прав власності чи прав користування З/Д за цільовим призначенням ОСГ, графічні матеріали , на яких бажане місце розташування земельної ділянки, паспорт, код.

 Тобто всі необхідні документи передбачені Земельним кодексом.

 Суд досліди Альбом-атлас сільради на предмет резервування з/д для учасників АТО і встановив, що сільрадою землі не резервувалися, проте вільні землі у наявності є. ч. 14 ст. 12 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачає, що учасникам АТО здійснюється першочергове відведення земельних ділянок.

 Підставою для відмови у наданні земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації ч.7 ст. 118 ЗК України визначає лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою.

 У підсумку суд скасував відмовне рішення сільради та зобов'язав надати дозвіл учаснику АТО на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної діялнки у власність.

 Для отримання більш детальної інформації щодо захисту Вашого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права просимо звертатись до Лубенського місцевого центру БПД: адреса: м. Лубни, вул. Монастирська, 17 (у дворі суду), тел.: (05361) 77-479, (МТС) 095 253 66 14, (LIFE) 063 996 27 61, Skype: lubny-bpd